На початку ІІІ тисячоліття до нашої ери в цьому районі утворилося індоєвропейське населення, і в результаті злиття було задумано населення, яке зберегло специфічні культурні та мовні особливості на Балканському півострові (плем’я пеласгів). Між другим тисячоліттям і першим століттям до нашої ери було засновано іллірійське населення. Як і грекам, іллірійцям вдалося зберегти свою мову та традиції, незважаючи на римську окупацію.
Албанія вважається одним із регіонів з найдавнішими слідами населення на Балканах і в Європі.
Існують саме свідчення численних археологічних знахідок у різних частинах албанських регіонів, таких як Лепеніца у Вльорі, Трен у Корчі, Хара в Саранді, сусідній Шкодра в Сельці, гора Дайти, Призрен тощо, які підтверджують наявність слідів стародавнє населення на території Албанії. Вивченням цих археологічних об’єктів було доведено, що перші поселення албанців почали заселятися в середині палеоліту (100–40 тис. років до н.е.).
Так само в період неоліту (6000 – 2600 рр. до н.е.) це вказує на набагато більш щільне населення на албанських територіях. Про це зазначають археологічні розкопки, проведені в районі Корча, де виявлено 12 поселень цього періоду. Такі поселення також виявлено в Чакрані, Колонье, в долині річки Чорний Дрин у Маті, в Перметі тощо.
Доісторична розписана печера Лепеніца поблизу Вльори
Індоєвропейське населення осіло тут на початку III тис. до н.е. В результаті цього злиття на Балканському півострові утворилося нове населення (пелазги), яке зберегло специфічні культурні та мовні особливості.
Іллірійський Туммул з Камениці поблизу Корки
Це стародавнє населення стало предками іллірійців між II тисячоліттям і I століттям до нашої ери. Після його падіння в 30 році до нашої ери та наприкінці трьох іллірійсько-римських воєн Іллірія опинилася під контролем останніх.
Музей Скандербега, Іллірійці проти римлян
Після поділу Римської імперії (395 р. до н. е.) Іллірія увійшла до складу Візантійської імперії.
Археологічні розкопки Білліс, Албанія
Хоча вони були під римським завоюванням, іллірійці зберегли свою мову та традиції протягом століть. Через порт Дурреса проходив «Via Egnatia», найважливіший торговий шлях між Римом і Константинополем (Візантія).
Via Egnatia – Албанія
Перші три візантійські імператори (Анастасій I, Юстин і Юстиніан I) були іллірійського походження. Напади варварських мігруючих племен (вестготів, гунів, остготів і слов’ян) тривали протягом V і VI ст. У 1344 році Албанія опинилася під владою Сербського королівства. Після його падіння у війні проти Туреччини в 1389 році було створено князівства Арбереш.
Найважливішим з них було Балшайське князівство. Регіон був відкритий для османських нападів, яким поступово вдалося взяти Арберію під владу. Кульмінації антиосманського опору досяг у 1443-1468 роках, коли албанський національний герой Ґєрдж Кастріот Скандербег очолив повстання албанців проти османів.
Церква Святої Марії в Аполлонії – Фієр – Албанія
У цей період Арберія перетворилася на ключовий фактор у всій Європі. Після утворення 2 березня 1444 року коаліції феодалів Арбера в історичній лізі Лежа, національний герой Ґєрґй Кастріоті Скандербег 25 років очолював опір османській загрозі.
На Крую було три напади Османів, усі вони провалилися, і лише через 10 років після смерті Скандербега, у 1478 році, їм нарешті вдалося захопити Крую. Понад 400 років Албанія перебувала під османським режимом. Албанський Опір продовжувався і в наступні періоди, особливо надихаючись ілюміністським рухом Албанського національного Відродження, що виникло в XIX столітті.
Замок у Крує, Албанія
Послідовні повстання та зусилля досягли свого піку з проголошенням національної незалежності 28 листопада 1912 року. Асамблея Вльори створила перший албанський уряд на чолі з Ісмаїлом Кемалі. Під час Першої світової війни, що спалахнула в 1914 році, Албанія перетворилася на поле бою для різних окупаційних військ, таких як австро-угорські, італійські та французькі війська. З’їзд Лушні, що відбувся в 1920 році, мав на меті зберегти територіальну цілісність Албанії після Першої світової війни.
Монумент незалежності, Влера, Албанія
Цей конгрес проголосив Тирану столицею Албанії. У тому ж році Албанія приєдналася до «Ліги націй». Після періоду політичних потрясінь у 1924 році країна пережила буржуазно-демократичну революцію, і відразу після неї країну очолив уряд Фан Нолі. У 1928 р. країна була оголошена монархією під керівництвом короля Зога I. Останній проводив політику зближення з Італією та Великою Британією, але не міг уникнути військової окупації Албанії італійськими фашистами.
З’їзд Лушні
7 квітня 1939 року країна була окупована військами Муссоліні, що поклало кінець монархії, яка проіснувала 11 років. У 1943 році країна була окупована гітлерівськими нацистськими військами. Опір іноземним нападам відомий як Антифашистський національний фронт визволення. Кінець Другої світової війни привів до чинності сталінський режим Енвера Ходжи.
Новини New York Times про італійське вторгнення в Албанію
Близько 50 років тоталітарний режим проводив політику ізоляції, залишаючи країну в економічній бідності та повністю ізольованою від міжнародного співтовариства. Її економічна політика базувалася на принципі «опиратися на власні сили», забороняючи позики та кредити з-за кордону. Така ситуація тривала до 1991 року, коли Албанія, як наслідок нових вітрів, що подули у Східній Європі, зрештою вийшла з ізоляції.
Енвер Ходжа зображений як лідер Албанії
З 1991 року в Албанії проводяться плюралістичні вибори . Соціалістична партія разом зі своїми союзниками зараз при владі з 2013 року. З 2009 року Албанія приєдналася до НАТО як повноправний член. Зараз країна переживає низку реформ, які спрямовані на інтеграцію Албанії до Європейського співтовариства.
Падіння статуї Енвера Ходжи в Тирани в 1991 роціІ